Петро I Симеонів син Кубратович † 30 leden 970

Z Rodovid CS

Osoba:734655
Přejít na: navigace, hledání
Rod Кубратовичі
Pohlaví Muž
Jméno a příjmení (rodné) Петро I Симеонів син Кубратович
Rodiče

Симеон I Борисів син Кубратович [Кубратовичі] naroz. po 870 † 27 květen 927

Wiki-stránka wikipedia:uk:Петро_I_(цар_Болгарії)

Seznam událostí

narozeniny dítěte: Роман Петров син Кубратович [Кубратовичі] † 997

927 sňatek: Мария Христофорова Дочь Лакапин [Лакапены]

od 927 do 969 titul: цар Болгарії

931 narozeniny dítěte: w Борис II Петров син Кубратович [Кубратовичі] naroz. 931 † 977

30 leden 970 úmrtí:

Poznámky

Петро I (болг. Петър I), (†30 січня 970) — цар Болгарії від 927 до 969 року. Другий син Симеона Великого.

Після смерті батька Петро I отримав у спадок державу, що знаходилася у стані війни відразу з трьома народами: угорцями, хорватами та візантійцями. Наступного року із Візантією був заключений мир, і Петро одружився з онукою імператора Романа I Лакапіна Марією. Вона після весілля взяла нове ім'я — Ірина, що значить мир.

Така зовнішня політика викликала незадоволення серед болгар і 928 року під керівництвом молодшого брата царя — Івана в країні вибухнуло повстання. Івана незабаром схопили і відправили у заслання до Візантії, а повстання було придушене. 930 року із монастиря утік старший брат Петра — Михайло, який зчинив нове повстання.

931 року з полону утік сербський правитель Чеслав, який зібравши військо, почав воєнні дії, в результаті яких Сербія здобула незалежність.

Вважається, що цариця Ірина померла 963 року. Відносини між Болгарією і Візантією після цього загострилися. Імператор відмовився платити болгарам данину. Отношения между Болгарией и Византией обострились после смерти царицы Ирины в середине 960-х годов. 967 або 968 імператор Никифор II Фока відправив до київського князя Святослава із пропозицією напасти на болгар за винагороду. Святослав погодився, захопив частину Болгарії і влаштувався в Переяславці. Після відвертання набігу печенігів від Києва він знов повернувся, але зіштовхнувся із болгарським повстанням.

Русів вигнали з Переяславця, але в кінці 969—початку 970 Святослав знову взяв його штурмом. Після цієї поразки Петра I вхопив удар. Він відрікся від престолу на користь сина Бориса і усамітнився в монастирі. Там він і помер 30 січня 970 року.

Під час правління Петра була визнана Візантією Болгарська православна церква як незалежна. Цар був дуже щедрим до церкви, обдаровуючи монастирі та інші релігійні установи землями та грошима. Таке нововведення було не всім до душі, навіть деякі священники вважали збагачення церкви надмірним. Це і стало однієї з причин появи на території Болгарії єресі під назвою богомильство. Її прихильники закликали до відмови від мирських благ.

Цар Петро мав зустріч із Святим Іоанном Рильським. Цар надіслав Іоаннові подарунки із фруктів і золота. Золото святий повернув, фрукти ж узяв. Також він написав Петрові духовні настанови.

Цар Петро був проголошений святим благовірним царем і канонізований Болгарською православною церквою. День пам'яті — 30 січня за старим стилем, 12 лютого — за новим. За життя Петро був відомий вірою в Бога, лагідністю та сміренністю. Також він всіляко підтримував Церкву за часів свого правління.


Od prarodičů ke vnukům

Prarodiče
Boris I Michael Simeon Kubratos
titul: od 852 do 864, хан Болгарії
titul: od 864 do 889, князь Болгарії
křest v dospělosti: bl. 865
úmrtí: 2 květen 907
Prarodiče
Rodiče
Володимир Борисович Болгарський
naroz.: před 870, Болгарський князь, Східне царство
titul: od 889 do 893, Болгарський князь, Східне царство, болгарський князь
Симеон I Борисів син Кубратович
naroz.: po 870
titul: od 893 do 918, князь Болгарії
titul: od 918 do 927, цар Болгарії
úmrtí: 27 květen 927
Rodiče
 
== 3 ==
== 3 ==
Děti
Děti

Osobní nástroje
V jiných jazycích