Андрей Васильевич Кондратьев † 1783
Z Rodovid CS
| Rod | Кондратьевы |
| Pohlaví | Muž |
| Jméno a příjmení (rodné) | Андрей Васильевич Кондратьев |
| Rodiče
♂ Василий Андреевич Кондратьев [Кондратьевы] † 1723 ♀ Марфа Михайлівна Осипова-Ющенко (Кондратєва, Чорниш) [Осипови-Ющенки] † 13 listopad 1735 | |
Seznam událostí
narozeniny dítěte: ♀ Андрей Андреевич Кондратьев [Кондратьевы]
služba v armádě: корнет лейб-гвардии
majetek: владелец усадьбы Великий Бобрик,Верхняя Сыроватка и многих других в Сумском уезде
sňatek: ♀ Елизавета Петровна Стромилова (Кондратьева, Рахманова) [Стромиловы]
1783 narozeniny dítěte: Імперія Всеросійська, ♀ Ганна Андріївна Кондратьєва [Кондратьєви] naroz. 1783 † 1864
1783 úmrtí:
Poznámky
Після загибелі Андрія Кондратьєва, Самотоївські володіння Кондратьєвих переходять у власність до його сина, Василя, який теж жив не довго. Таким чином, в 1744-му році, їх володарями стають вдова Василя, Марфа Михайлівна, та його син, Андрій Васильович Кондратьєв, правнук Герасима. З 1740-го року А.В.Кондратьєв працює сумським полковим суддею, а, з 1744-го по 1748-й рік, займає посаду одного з останніх полковників Сумського слободського полку. Взагалі ж в літописах і різних документах того часу Кондратьєви згадуються як владні та досить жорстокі люди, які не рахувались з інтересами інших людей, часто справляли самосуд. Про що говорить тільки те, що сам Герасим замурував заживо свою сестру в стіну однієї з сумських церков, коли дізнався, що вона була ватажком банди, яка грабувала московських купців. Також Сумські полковники неодноразово звинувачувались в насильницькому відйомі землі у бідняків та взятках. На жаль, ущемлення прав простолюдина та заволодіння його майном по поняттям тодішньої старшини вважалось "шляхетною доблестю". Наприклад, в 1757-му році мешканець Самотоївки Василь Данилович Балицький продав свій будинок та землі під селом А.В.Кондратьєву за 12 рублів. Довгий час Подольським вдавалося більш-менш співіснувати з Кондратьєвими за рахунок того, що дружиною Якова Подольського була Марфа Кондратьєва. Та, в 1764-му році, Якову та Іллі Подольським все ж довелось продати свій маєток в Самотоївці Кондратьєву, повністю переїхавши на Гречаниківку. Щоправда, потім у суді вони виборюють право викупити свої володіння назад.
Що там говорити про володіння інших козаків, коли історична хроніка тих років майорить безкінечними розбірками та сварками між самими родичами-Кондратьєвими, стосунки між якими важко назвати теплими. Так, наприклад, сумський полковник Дмитро Гнатович Кондратьєв бере на власне утримання осиротілих дітей свого брата Івана - Григорія та Софію. Причому, по заповіту, село Глибне, фундатором якого був Іван Кондратьєв, перейшло у спадок якраз їм. Дмитро ж Кондратьєв складає нові папери, згідно яких свою половину Глибного паралізований Григорій передає його сину Георгію, курському сотнику, причому, робить це в обхід Суджанської канцелярії. Про ці підробні папери аж у 1749-му році (сам полковник помер у 1743-му) дізнаються інші родичі-Кондратьєви. Порадившись, передають в опіку хворого Григорія і неповнолітню Софію А.В.Кондратьєву, якому за це віддають 20 дворів у Самотоївці та "Глыбянского лесу на 4 котла селитерных два года рубить". Таким чином, навіть у такій благій справі Андрій Васильович знову знаходить для себе зиск.
Мабуть, не буде зайвим розповісти, що ж то за "4 котла селитерных". Випалювання селітри (селітроваріння) - традиційний козацький промисел. Селітра тоді була дуже ходовим товаром, адже з неї виготовляли порох. Для цоьго використовувалась стара "зольна" земля - грунт з місць, де раніше були пожежі, а також інша "рушена" земля з перетлівшими біологічними відходами - старі кургани, рви та насипи навколо фортець і т.п. Спочатку таку землю засипали в великі дерев'яні корита та поливали водою. Через добу воду зливали в великі мідні котли, в яких її випарювали до однієї восьмої частини. От якраз про дрова для такого промисла і йшла мова - Кондратьєву дозволили рубати лісу стільки, скільки йому буде потрібно, щоб на протязі двох сезонів (з березня до листопада) випалювати селітру в чотирьох таких мідних казанах. При випарюванні в котли підмішували й свіжу золу. Коли на дні залишалась густа масса, її сушили до кристалізації помаранчевих кристалів - селітри, яку вантажили в бочки й відправляли на продаж (як правило - в Шостку на пороховий завод). Один пуд такої сировини, станом на 1774-й рік, коштував 3 рублі, з одного ж котла за сезон можна було отримати 400-500 пудів селітри.
У 1759-му році А.В.Кондратьєв залишає своєму сину, теж Андрію, 25 душ кріпаків у Самотоївці та 10 - в навколишніх хуторах. По всьому ж Сумському слобідському полку у А.В.Кондратьєва нараховувалось на цей час 3088 "душ подданых малороссиян". Станом на 1719-й рік у володіннях Кондратьєвих було близько 123 000 десятин (десятина - 1,0925 га) землі в самому тільки Сумському повіті!
Od prarodičů ke vnukům
úmrtí: 1683
služba v armádě: před 1684, Полковник Черкасского Сумского полку
sňatek: ♂ w Костянтин Михайлович Мокієвський
úmrtí: 1695
služba v armádě: полковник Охтирський
služba v armádě: бригадир
sňatek: ♀ Ганна Михайлівна Миклашевська
úmrtí: 1728
sňatek: ♀ Марфа Михайлівна Осипова-Ющенко (Кондратєва, Чорниш)
ENGA: ♀ Татьяна Осиповна Костенецкая (Черныш)
ENGA: ♀ Зиновия Акимовна Горленко (Маркович, Черныш)
úmrtí: 1756
sňatek: ♀ Анастасія Романівна ? (Чарниш, Война)
služba v armádě: 1754, войсковой канцелярист
úmrtí: 30 duben 1759
majetek: харьковская помещица и владелица усадьбы Великий Бобрик
počet manželství: в 1-м браке Кондратьева
počet manželství: в 2-м браке 2-я жена Рахманова
sňatek: ♂ Андрей Васильевич Кондратьев
sňatek: ♂ Николай Михайлович Рахманов
sňatek: ♂ Василий Васильевич Кочубей , 2-я жена
úmrtí: 7 prosinec 1846
pohřeb: Рождество-Богородичная церковь, село Дубовичи, Глуховский уезд, Черниговская губерния
povolání: od 1798 do 1799, губернатор Курской губернии
sňatek: ♀ Ганна Андріївна Кондратьєва
povolání: 1806, губернатор Волынской губернии
úmrtí: 1821
služba v armádě: Харьковский гусарский полк, Кадет
sňatek: ♀ София Андреевна Кондратьева (Абаза)
služba v armádě: 1783, Адьютант в Греческом полку
úmrtí: 1812
♂ Дмитрий Петрович Бутурлин sňatek: ♀ Єлизавета Михайлівна Комбурлій (Бутурлина)
povolání: 1808, зачислен корнетом в Ахтырский гусарский полк
povolání: 1810, переведён в Кавалергардский полк
povolání: 23 březen 1812, переведен в Свиту Его Императорского Величества в чине подпоручика
povolání: 23 říjen 1813, произведен в чин штаб-ротмистра.
povolání: 1 červenec 1817, пожалован во флигель-адъютанты
povolání: 1823, в чине полковника принимал участие в Франко-испанской войне. За эту кампанию произведён 1 января 1824 года в генерал-майоры
povolání: 1 leden 1824, произведён в генерал-майоры
povolání: 4 březen 1824, снова причислен к Свите Его Императорского Величества по квартирмейстерской части
povolání: od 1828 do 1829, служил генерал-квартирмейстером 2-й армии в Русско-турецкую войну
povolání: 4 leden 1830, уволен в отставку по собственному прошению
povolání: 14 květen 1833, переименован в чин тайного советника
povolání: 18 květen 1833, назначен сенатором
povolání: od 1843 do, директор Императорской публичной библиотеки
povolání: od 1844 do, член Государственного совета
povolání: 1 leden 1845, награждён орденом Св. Александра Невского, к которому 5 апреля 1849 года ему были пожалованы алмазные знаки
povolání: od 1846 do, действительный тайный советник
povolání: 1848, назначен председателем Комитета для высшего надзора в нравственном и политическом отношении за духом и направлением всех произведений российского книгопечатания (Бутурлинский комитет)
úmrtí: 21 říjen 1849, Санкт-Петербург
pohřeb: Духовская церковь, Александро-Невская лавра, Санкт-Пепербург, Россия
