Марія Павлівна ? (Слюз)

Z Rodovid CS

Seznam událostí

narozeniny dítěte: ♂ Семен Леонтійович Слюз (Слюзенко) [Слюзи]

narozeniny dítěte: ♀ Марина Леонтіївна Слюз (Корсун) [Слюзи]

sňatek: ♂ Леонтій Васильович Слюз [Слюзи] † bl. 1710

Poznámky

Близько 1710 року Леонтій Слюз помер, залишивши вдову Марію, сина Семена й дочку, одружену зі Степаном Корсуном. Удова Слюза в черевні 1710 року одержала від Скоропадського підтверджувальний універсал на Юсківці й Скоробагатьки з млинами й дрібними ґрунтами. Із маєтностей чоловіка Слюзиха незабаром втратила Скоробагатьки, якими заволодів її зять Степан Корсун. Виклопотавши собі на це село полковницький універсал, Корсун у 1717 році одержав і гетьманський. Але стара Слюзиха стала клопотати про повернення собі Скоробагатьок як маєтності, закріпленої за її чоловіком царською грамотою. Старання її у цьому напрямку увінчалися успіхом, і за наказом Генеральної Канцелярії в 1727 році Скоробагатьки були відібрані в Корсуна й разом із Юсківцями закріплені за Слюзихою. Цими селами Слюзиха володіла до смерті, живучи у Юсківцях. У 1735 році вона склала свій тестамент, за яким, щоб між спадкоємцями не виникло суперечок, розподілила всі свої маєтки між сином Семеном і дочкою Мариною, що перебувала у шлюбі зі Степаном Корсуном. Семен Слюзенко за цим заповітом одержав: села Юсківці й Скоробагатьки, млини в Сенчі й Лучці на р. Сулі з ґрунтами, двір в Юсківцях, у якому жила його мати з усією рухомістю, й двір у Сенчі. Степан Корсун одержав досить мало: «ґрунт у Сенчі, на якому він живе, млин на ріці Сулиці в Гапонівці, ліс Ороб’ювщину з лукою, кут з дубиною за Сенчею й луг Подоловський». Причиною такої скупості старої Слюзихи до Корсуна було те, що вони із зятем, в основному, не ладили, а крім того Корсун жив майже винятково на кошти своєї тещі: «Степан Корсун, – говорилося в тестаменті, – як став мені зятем, ніколи без моїх власних готових грошей не жив, ні в кого ґрунт без моїх же грошей не купи, які то позикою без жодних процентів, то проханням, деякі віддаючи, а інші в себе немалим числом утримуючи, – у різні роки й різні часи забирав». Усе ж одержане Корсуном від тещі дорівнювало, за її словами й за ціною, «показаною давніх часів знатними людьми», півтори тисячі золотих. У кінці тестаменту, підписаного самою «Марією Леонтією Слюзевою», заповідачка звертається до своїх спадкоємців із проханням не сваритися між собою. Після складання заповіту Слюзиха прожила ще кілька років: вона згадується у 1740 році як власниця двору з підсусідками в Сенчі.

• http://gromada-lv.at.ua/index/0-50

Od prarodičů ke vnukům