Предслав Лянцкоронський naroz. 1467 † 10 červen 1531

Z Rodovid CS

Osoba:395963

Rod	Лянцкоронські
Pohlaví	Muž
Jméno a příjmení (rodné)	Предслав Лянцкоронський
Jiná jména	/насправді Krzeslaw Lanckoroński /
Rodiče ♀ Ганна Курозвецька (Ланцкоронська) [Курозвецькі] ♂ Stanisław "Marszałkowicz" z Brzezia i Lanckorony [Lanckorońscy] † 1489
Wiki-stránka	wikipedia:uk:Предслав Лянцкоронський

Seznam událostí

1467 naroz.:

povolání: starosta chmielnicki, znany jako słynny wojownik', староста Хмільницький

sňatek: ♀ София Константиновна Острожская (Лянцкоронская) [Острожские]

10 červen 1531 úmrtí: Краків, Королівство Польське

Poznámky

Предслав Ляндскоронський (пол. Przecław Lanckoroński — Пржецлав Лянцкоронскі) — (Бжезє (Brzezie) (?) — †10 червня 1531, Краків) — син Станіслава Лянцкоронского (Stanisław Lanckoroński) та Анни Курозвенської (Anna Kurozwęcka), польський шляхтич, згідно деяких джерел, перший козацький наказний гетьман, xмельницький староста.

Предслав Лянцкоронський веде свій родовід від лицарів «з Бжезя» (з Малопольщі), які за підтримку короля Казимира Великого одержали у XIV столітті, згідно з заповітом останнього, у спадщину замок Лянцкорон.

Замолоду був післаний батьками навчатися лицарському ремеслу за кордон. Подорожував по Італії, Франції, Волощині,Угорщині, Німеччині. Здійснив паломництво до Святої Землі, після чого отримав лицарський титул Кавалера Гробу Господнього. Після поварнення на батьківщину воював у складі польської армії під командуванням Костянтина Івановича Острозького. Неодноразово обговорював з ним проблеми захисту кордонів Речі Посполитої.

Залишив своє Хмельницьке староство і разом із Остапом Дашкевичем організував Запорізьке козацтво. Гетьманував Лянцкоронський за часів правління Зигмунта І, коли південно-східні кордони Польщі стали місцем постійних нападів степовиків. Воював проти турків і татар, ходив походами під Белград (1516), Очаків (1528).

Існують сумніви щодо правдивості того, що саме Предслав Лянцкоронський був першим козацьким гетьманом. Все ж, його особистість часто згадується і багатьох народних та лицарських оповідях.

Помер Предслав Лянцкоронський у 1531 році.

Начало шестнадцатаго века ознаменовано важною для Малороссиян переменою. Зять Князя Острожского, свойственник Короля Александра, Предслав Лянцкоронский, из Фамилии Сенаторской, был избран первым Гетманом, и от него началась наша Гетманщина; ее последовательность уже не прерывается. Здесь же мы впервые встречаем имя законодателя Сечи Запорожской, ее первого Кошевого, Евстафия Дашковича. Он стал известен в войне Иоанна Державного с зятем своим Королем Александром, когда Князья Симеон Черниговский и Василий Шемякин возстали за веру противу Короля, и когда, соединясь с Боярином Воронцовым и Александром Ростовскими, они разбили под Мстиславлем Князя Михаила Ижеславского и Евстафия Дашковича, тогдашнего только еще Воеводу в войске козацком и старосту Черкасского. Война кончилась сожжением Великороссиянами предместия Киевского и всех сел до Мстиславля и Полоцка. Мировой сделки, хотя посредником был Папа, не могло быть между Великим Князем и Королем. Зять требовал городов, завоеванных Россиею, а державный тесть не такого был нрава, чтоб отдавать завоеванное. " Своего не уступлю ", говорил он, и требовал Смоленска и Киева; к тому же Дашкович был новым предлогом к войне: он выехал в Москву со всеми богатствами и многочисленным дворянством. Король требовал выдачи его; Иоанн отвечал, что по грамоте перемирной определено выдавать воров, злодеев, должников и холопей, а Дашкович не уличен ни в каком преступлении; был у Короля Воеводою и добровольно вступил в Русскую службу. Не известно, какие причины были поводом к побегу Дашковича; но зная взаимные связи знаменитых людей того времени, можно полагать, что преданность его к Князю Острожскому его к тому побудила; бегство его с Острожским из Москвы оправдывает предположение.