Dear Rodovidians, please, help us cover the costs of Rodovid.org web hosting until the end of 2025.
Дмитрій Лазаревич Горленко † po 1731
Z Rodovid CS
| Rod | Горленки |
| Pohlaví | Muž |
| Jméno a příjmení (rodné) | Дмитрій Лазаревич Горленко |
| Jiná jména | Дмитро |
| Rodiče
♂ Лазарь Федорович Горленко [Горленко] † 2 srpen 1687 ♀ Євфросинія ? (Ракович, Горленко) [?] † 1690 | |
| Wiki-stránka | wikipedia:uk:Дмитрій Лазаревич Горленко |
Seznam událostí
narozeniny dítěte: ♀ Агафія Дмитрівна Горленко (Бутович) [Горленки]
narozeniny dítěte: ♀ Анастасія Дмитрівна Горленко [Горленки]
narozeniny dítěte: ♂ Andrzej Gorlenko [Gorlenkowie]
sňatek: ♀ Марія Захарівна Голуб (Горленко) [Голуби]
od 1693 do 1708 služba v armádě: полковник прилуцкий
bl. 1695 narozeniny dítěte: ♀ Феодосія Дмитрівна Горленко (Огранович) [Горленки] naroz. bl. 1695 † po 1758
1705 titul: наказной гетман
po 1731 úmrtí:
Poznámky
Дмитро Лазаревич Горленко (к. 1660 — к. 1731), з прилуцького козацького роду, свояк Мазепи й Самойловича (див. розділ І). Вихованець Києво-Могилянської колегії; військовий канцелярист («довго... держався канцелярії», за словами А. Войнаровського 1709 р.) за Самойловича; знатний військовий товариш (1689), полковник прилуцький (1692-1709). Улюбленець Мазепи («подуфалий син» його, як писав наступник Горленка на уряді І. Ніс 1709 р.) й один з його найвизначніших прибічників. В 1709-1715 рр. на еміграції в Туреччині (Бендери) й Молдавії (Яси). В 1710-1711 рр. посол гетьмана П. Орлика до Криму, з яким підписав союзний договір 1711 р. Року 1711 — посол до Туреччини. Року 1715 повернувся на Україну під умовою амнестії, але був депортований до Москви, де й жив до 1731 р., коли дістав дозвіл жити на Україні із забороною посідати будь-які уряди та із зобов’язанням не мати жадних зносин з українською еміґрацією.
В 1693 г. вместе с Палием разорял буджакских татар; в 1708 г. с Даниилом Апостолом и другими явился к Петру с изъявлением покорности, но в 1711 г. состоял в числе приверженцев Орлика, старавшегося разорвать Прутский договор. бежал в Бендеры, оттуда в Константинополь. Вернулся в Украину только в 1714 г., был отвезен в Москву и проживал там на свободе. По одним известиям, ум. в 1731 г., а по другим — в этом году отпущен в Украину и когда умер — неизвестно. См. статьи кн. Дабижи о роде Г. в "Киев. старине" (1886, № 6 и 1887, №№ 2 и 10).
Дмитро Лаза-рович був одружений на доньці одного з братів дружини гетьмана Івана Самойловича Захара Голуба. Ці родинні зв'язки по суті повинні були віддаляти Горленка від Мазепи, бо сім'я Самойловича переслідувалась його послідовником. Та інколи в житті стосунки між людьми складаються досить дивно. Так було і в цьому випадку. Ставши гетьманом, Мазепа відразу ж позбавив генерального уряду молодшого брата колишньої гетьманші — Костянтина Голуба, а ось до старшого з братів — Захара, поставився милостиво. Вже у вересні 1687 р. був виданий цьому Голубу універсал, згідно а яким він брався під гетьманську опіку і на хуторах своїх мав господарювати вільно. Через деякий час Мазепа особливо наблизив до себе і Дмитра Горленка. До 1692 року Дмитро не займав ніякої посади, а в тому році відразу став прилуцьким полковником. Особливо тепле ставлення до Горленка виявилося у щедрому наділенні його маєтностями. В 1697 році він одержав відразу три села: Сергіївку, Ковтуніку, Яблунівку; 1699 — Білошапки, 1701 — Ярошівку, 1705 — Калюжинці, а крім того, самовільно прибрав до рук Малу Дівицю. Отож Дмитра Горленка вважали одним з найбагатших полковників Гетьманщини. Він користувався особливою підтримкою Мазепи і був одним з небагатьох, хто не знав відмови ні в чому. Дмитро разом з Мазепою став на бік шведського короля Карла XII. До 1715 року він перебував у Волощині й пише після смерті гетьмана повернувся на Україну У Дмитра Горленка було два сини, які вчилися в Києві, в «латинських школах». Закінчивши навчання, молодший постригся у монахи в Лавру, а старший Андрій повернувся до батька, одружився на доньці миргородського полковника Данила Апостола і почав служити у війську. Андрій повністю розділяв погляди батька і разом з ним пішов за Мазепою. Та повернувся він швидко і зумів оправдатись перед царем Петром. 29 травня 1709 року, за універсалом гетьмана Скоропадського, Андрій Горленко одержав у володіння Дубовий Гай, Сергіївку, Білошапки, Яблунівку й ті хутори, які заселив батько на придбаних землях. Цей універсал викликав велике невдоволення серед прилуцької старшини. На той час прилуцьким полковником був Іван Ніс, який не хотів миритися з цим, бо мав велике бажання захопити собі хоч частину цих маєтностей. Бачачи, що гетьман не в силі зробити будь-що, він намагався особисто розправитись з Горленком. Окрім одержаних образ від Носа, Андрій Горленко підозрювався у зраді і був викликаний до Москви, де обіцяли йому «життя без утисків». Отож Дубовий Гай і решта маєтностей, що повернулася до Горленкіз, залишилась без захисту. Такими обставинами поспішили скористатися їхні вороги. Саме у цей час дружина гетьмана Скоропадського влаштувала Гамаліївський монастир неподалік від Глухова, який збиралася наділити маєтностями. Їй порадили скористатися маєтками Горленка Андрія, якого на той час не було в Україні. Приховуючи ті обставини, що на монастир відбираються чужі маєтності, Скоропадські називають горленківські села «присілками», власністю гетьманші Насті Марківни.
...
Дмитрій Лазаревичъ, нолковникъ прилуцкій 1693—■ 1708 г. и наказной гетмавъ 170о г., во время великой сѣвер- ной войны- въ 1708 г. бѣжалъ съ Мазепой и Карломъ XII въ Бендеры, затѣмъ въ Коястантипоноль; вернулся въ 1714 г., 16 лѣтъ нродержанъ въ Москвѣ и 1731 г. По грамотѣ царей Іоанна, Ѳеодора и Петра Алексѣевичей отъ 3 сентябри 7198 и 23 генваря 7203 годовъ жалованъ помѣотьями и вотчинами.
Один з синів - Инокъ Пахомій, 1709 г. Іеромонахъ кіево-печерской лавры
Od prarodičů ke vnukům
sňatek: ♀ Анна Леонтиевна Свечка (Огранович)
sňatek: ♀ Феодосія Дмитрівна Горленко (Огранович)
služba v armádě: od 1719 do 1751, Пирятинська сотня, Лубенський полк, Гетьманщина, сотник Пирятинський
úmrtí: bl. 1757, Пирятинська сотня, Лубенський полк, Малоросійське намісництво, Російська імперія
sňatek: ♀ Уляна Андріївна Горленко (Маркевич)
titul: 1759, Російська імперія, бунчуковий товариш
úmrtí: bl. 1778, Російська імперія
sňatek: ♂ Григорий Андреевич Горленко , Прилуки, Полтавский полк, Малороссия, Российская империя
úmrtí: před 1785, Лапинцы, Прилукский уезд, Черниговское наместничество, Российская империя
sňatek: ♀ Параскева Андріївна Горленко (Квітка)
úmrtí: 14 únor 1751
sňatek: ♀ Ульяна Ивановна Романович (Огронович)
služba v armádě: od 1737 do 1760, значковий товариш Пирятинської сотні
služba v armádě: od 1760 do 1763, Сотник Першої Пирятинської сотні, після полковий осавул
úmrtí: 1764
služba v armádě: Лубенський полк, [[значковий товариш]]
sňatek: ♀ Тетяна Іванівна Добронизька (Огронович) , Переяслав
úmrtí: bl. 1753, Гетьманщина
povolání: подкоморий (подскарбий) (казначей) Лубенского повета
bydliště: Великая Круча, Пирятинская сотня, Полтавский полк, Гетманщина
titul: Российская империя, дворянин
sňatek: ♀ Ефросинья Григорьевна Огранович (Александрович)
úmrtí: 1 leden 1790, Российская империя
